Історія Томаса почалася у жовтні 2016 року. Саме тоді він з’явився у нашій родині — маленький клубочок енергії, що одразу приніс із собою море емоцій і трохи переполоху 🙂
З дитинства він був надзвичайно активним кошеням — іноді навіть надгіперактивним!
Ми ж одразу стали справжніми відповідальними «котобатьками»: найкращий корм, вакцинації за календарем, догляд і любов.
Та першою серйозною проблемою, з якою ми зіткнулися, став кальцивіроз. Томасу тоді було трохи більше року. Лікування виявилося дуже важким. Оскільки він уже був великим і сильним котом, кожен укол — це була справжня боротьба. Щоб зробити внутрішньовенну ін’єкцію, його тримали троє людей у клініці, навіть зв’язували — але й це не завжди допомагало. Я не витримувала його криків і виходила чекати на вулиці 💔
Ми перемогли хворобу, і я пообіцяла собі та Томасу: зроблю все, щоб він більше ніколи не потрапляв у лікарню. Але, на жаль, попереду нас чекали нові випробування.
Ближче до двох років у Томаса з’явився цистит. І хоч це був перший випадок, хвороба розвивалася блискавично. Лікарі сказали, що ми буквально за крок від стаціонару й катетеризації. Нам пощастило — лікування допомогло, але нас попередили: якщо це сталося один раз, воно може повторюватися.
Саме тоді я усвідомила важливість водного балансу — про фонтанчики, мисочки, заохочення до пиття. І тоді в мене з’явилась ціль: потрібно знайти справжню причину, зробити все, щоб це більше не повторилося. Бо Томас дуже важко переживав походи до клініки й процедури — він буквально впадав у депресію, і нам довго доводилося повертати йому спокій та безтурботне життя .
продовження в каруселі 👉
Написати коментар